Читання без оплати

Скільки коштує доступ до випусків?

Нуль, і це не вступна умова, яка згодом зміниться. Пробного тижня, після якого приходить рахунок, у нас не буває: що відкрите зараз, те саме ви побачите й через рік. Нагадувань про сплату ми не надсилаємо, бо надсилати їх було б просто нізащо.

Чому в коді немає навіть поля для картки?

Тому що продавати нічого. Посуду щоденник не виготовляє, глини й інструменту не перепродує, платних занять не веде, послуг не надає. Там, де в звичайної крамниці стоїть кошик і вікно для картки, у нашому коді немає нічого — як немає ні реквізитів, ні зв'язку з жодною платіжною службою.

Так було задумано з першого випуску, і це не підготовка до чогось іншого. Ми не збираємося ні закривати частину уроків, ні вводити передплату: читачів у нас небагато, а сайт із текстів майже нічого не вартий в утриманні.

А посуд на фотографіях продається?

Ні. Усе, що ви бачите на знімках, або стоїть у нас на полиці в прибудові, або сфотографоване в сусідки, у якої ми палимо, з її дозволу. Половина цих речей узагалі з полиці невдач: тріснуті, поведені, з розійденим швом — саме тому вони й потрапили до уроків.

Виліпити таке саме на замовлення ми теж не візьмемося, і контактів тих, хто взявся б, не передамо. Це правило в нас від початку: ми навчаємо й записуємо, а не зводимо людей між собою.

Чи бувають тут банери й оплачені згадки?

Ніколи. Рекламної частини в щоденнику немає взагалі: ні об'яв, ні партнерських посилань, ні текстів, написаних на чиєсь замовлення. Саме через це ви не знайдете в уроках ні назв глиняних мас, ні прізвищ майстрів — у нас стоїть «маса з шамотом» або «миска з жутів», бо нас цікавить стінка, а не те, чий підпис на денці.

Вам пропонують оплатити вхід — що це?

Це не ми. Ні партнерів, ні посередників, ні агентів, які збирали б гроші від нашого імені, у щоденника не існує. Усього дві адреси мають до нас стосунок: сайт orunamqeli.com і скринька poshta@orunamqeli.com. Усе інше, що видає себе за нас, — підробка.

Надішліть нам, будь ласка, посилання або знімок екрана. Ваші кошти повернути ми не зможемо, зате напишемо скаргу туди, де сторінку розмістили, і попередимо решту читачів у найближчому випуску. Один такий сайт уже закрили після нашого звернення.

Хто оплачує домен і хостинг?

Ми вчотирьох, зі своїх кишень, і виходить це приблизно в ціну одного мішка глини на рік. Складу, закупівель і найманих людей у щоденника немає, суботні заняття ми ведемо для своїх і за них нічого не беремо, тому грошове питання перед нами, по суті, ніколи й не поставало.